№4

Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник — учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою — початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, іцо вони подорослішаєш, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній — все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

.

Роль сімї в адаптації школярів

Родина - це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині - це любов батьків до своїх дітей. У цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, у будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними.

Але батьки по-різному розуміють і визначають любов до дитини. Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною: "Знову ти плутаєшся у мене під ногами!", "Займись чим-небудь", - обурюється мама готуючи обід.

"Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий," - бурчить батько, збираючись на недільну рибалку.

"Господи, от звалився на мою голову! - вигукує бабуся, якій на вечір "підкинули" онука, зруйнувавши її власні плани. - 3 таким неслухом як ти одна морока!"

"Такий шибеник росте! - скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. - Батьків зовсім замучив та й нас з бабусею з світу зживає!".

Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

-   Я тисячу разів говорив тобі, що...

-   Скільки разів треба повторювати...

-   Про що ти тільки думаєш...

-   Невже тобі важко запам'ятати це...

-   Невже тобі незрозуміле, що...

-   Ти такий самий (така сама), як і...

А тепер порівняйте наскільки рідше звучать бажані висловлювання:

-   Ти в мене найрозумніший.

-   Ти в мене найкраща.

-   Ти мене завжди правильно розумієш.

-   Я нікому так не вірю, як тобі.

Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

3. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників

Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров'я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, раціональне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів й інтересів.

Під час виконання домашніх завдань дитиною варто контролювати дотримання санітарних вимог.

Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, потрібно сприймати її як рівноправного учасника спілкування.

Будьте уважними до дитини, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв'язати її.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх потрібно:

1.              Не переривати дитину, не казати, що ви все зрозуміли, не відвертатися, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давати їй приводу тривожитись через те, що вона вас мало цікавить;

2.              Не ставити забагато запитань;

3.              Не примушувати дитину робити те, до чого вона не готова;

4.              Не примушувати дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена;

5.              Не вигадувати для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу;

6.              Не виявляти підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

7.   Не порівнювати дитину з іншими дітьми. 

Поради для батьків:

1.              Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою, як ти хочеш.

2.              Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому і це - незворотний закон подяки.

3.              Не зганяй на дитині свої образи. Бо що посієш, те й пожнеш.

4.               Не стався до її проблем зверхньо.

5.       Не принижуй!

6.               Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай – якщо можеш, але не робиш.

Пам'ятайте:

Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти. 

Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою. 

Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини. 

Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе. 

Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною. 

Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою. 

Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям. 

Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе. 

Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.